Статті

Щодо згадок про наш Прапор в добу УНР

Дехто з противників ідеї повернення жовто-блакитного Прапору на рівень державного, стверджує що для цього нема жодних історичних підстав.
В тому числі про це йдеться в заяві Українського геральдичного товариства.

В мої руки потрапила книга Д.Дорошенка, видання 1932 року "Історія України 1917 - 1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради". 


В результаті дослідженення тексту даного історичного документу було виявлено ряд згадок про жовто-блакитний.

Синьо-жовтий теж періодично з'являється в тексті цієї книжки.


Цікаво, що жовто-блакитний прапор фігурує на сторінках, присвячених піднесенню національного духу, перемог та надбань Українського Народу. 
А згадки про синьо-жовтий чомусь трапляються в періоди пов'язані з занепадом, поразками та всілякими негараздами.


Нижче наводжу перелік цитат з згаданої книги.
Поруч з кожною цитатою вказано номер сторінки книги (хто бажає - може ознайомитись з першоджерелом):

З’їзд закінчився 29 березня (прим. – 1917 р.). В той самий день у Київі відбулося «свято свободи» - велика маніфестація на вулицях міста. Українське громадянство взяло участь в цій маніфестації під жовто-блакитними прапорами з написами: «хай живе вільна Україна!».

Та кульмінаційними моментом прояву відродженого українського життя у Київі була українська маніфестація уряджена Центральною Радою 1 квітня. Найбільш сміливі сподіванки не могли перед видіти такого величавого і грандіозного свята, яким стала ця маніфестація. Більше ста тисячі людей з понад 320 прапорами (всі були національні жовто-блакитні), взяло участь у маніфестації (стор. 46).


На зустріч походу вийшло з св. Софії духовенство з корогвами, загули усі дзвони, площа вкрилася жовто-блакитними прапорами і було відправлено панахиду «за мучеників України, душу свою положивши за волю рідного краю» (стор. 47).


25 березня (прим. – 1917 р.) відбулася в Петербурзі величава українська маніфестація, в якій взяло участь понад 20.000 людей, головно українців – салдатів петербугського гарнізону. Вони виступали цілими відділами, кожен під національним жовто-блакитним прапором (стор. 48).


Вони явилися на маніфестацію під жовто-блакитним прапором (стор. 61).


На святі 1 травня (прим. – 1917 р.) увесь катеринославський гарнізон виступив під жовто-блакитним прапором (стор. 62).


На з їзді виявилася різка протилежність між представниками національного напрямку і представниками соціалістів, які грубо нападали на поміркованих українців, а один з них – В. Коряк – назвав національний український прапор «жовто-синьою ганчіркою» (стор. 65).


Оголошення (прим. – Третього) Універсалу відбулося «якось сіро, буденно… українці йшли на те свято якось сумно, з обов’язку. Несли синьо-жовті прапори, та коло кожного прапору була невелика купка людей» (стор. 193).


Й ін.. організації, кожна з своїми синє-жовтими прапорами (стор. 194).


Всюди маяли синє-жовті прапори (стор. 194).


18 січня 1918 р. Мала Рада затвердила предложений Д.Антоновичем проект українського морського прапору, вироблений Українською Морською Радою. Прапор виглядав так: матерія складалася з двох смуг, вгорі жовта, внизу синя; на синій золотий знак кн.. Володимира – Тризуб з хрестом угорі (стор. 384).



Наведені вище цитати мабуть свідчать про некомпетентність "спеціалістів" Українського геральдичного товариства.
Або ж, можливо, про свідоме перекручування ними історії нашої Держави для введення громадян України в оману. 
Хто зна?


Зайченко Олександр, спеціально для сайту вільної співдружності "Прапор"

Немає коментарів

Додати коментар
Создать сайт
бесплатно на Nethouse