Статті

Прапори України


Прапори України. Частина 2.

В статті пропонується поглянути на символізм кольорів нашого національного прапора відповідно до трактування значення цих кольорів у інших народів і цивілізацій та деяки думки автора.






Символіка творення світу, символіка світла й темряви.


Основу центрального архетипу жовтого кольору становить первинне переживання творення світу як створення світла і його відродження день у день із мороку ночі. Біблія починається із книги "Буття", описуючи початок створення світу зі створення світла в перший день творення й відділення світла від темряви:



"І сказав Бог: так буде світло. І стало світло.

І побачив Бог світло, що воно гарне; і відокремив Бог світло від темряви.

І назвав Бог світло днем і темряву ніччю. І був вечір, і був ранок, день перший."


Архетипи походження світу, його джерел з'являються в багатьох прадавніх культурах у жовтому кольорі або в найціннішім золоті, що заміщає його. В жовтий одяг вдягнений бог-творець в індуїзмі Вішну. Єгипетський бог Пта (Птах), творець світу, деміург, зображається в золоті. Таким він зображений на одній із статуй, знайдених в гробниці Тутанхамона. Бог сонця и творець світу у древніх ацтеків, Уіцилопóчтлі, вдягнений як повелитель полуденного сонця в жовте і синє.


Космічне яйце, що належить Брахмі, головному богові індуїзму, золоте. Як ми вже відзначали, золотим є священний кореневий склад, мантра індуїзму "ом". У тибетському буддизмі жовтий – це колір елементу землі, якому в тілі людини відповідає чакра муладхара; у ній перебуває центральний корінь тіла, що також символізує жовтий колір.


Широкий спектр жовто-золотої символіки використовується сонячними божествами, богами сонця, а також тісно з ними зв'язаними світлоносцями – героями, що несуть світло.



В жовтому кольорі Ксошипилли споконвічно молодий бог сонця в прадавніх ацтеків втілював одночасно в якості бога кукурудзи родючість зрілого літа. У той же час він уважався богом танців, звеселянь і ігор. На противагу цьому, більш старий бог, владика стихій, бог вітру й темряви, Кецалькоатль є в синьому кольорі ночі.


Амон-Ра, давньоєгипетський бог висхідного сонця, яке він як свій атрибут проводить разом із собою в образі жовтого сонячного диска пропливає вночі на сонячній турі через царство мертвих, утворюючи, тим самим центральний символ давньоєгипетської релігії сонця.


Солярна природа Будди проясненого висвітлює образ його в безлічі форм, представлених у золоті, відбивається в мандолах тибетського ламаїзму, насамперед у його жовтій формі прояву в Будді Ратнасамбхава. Він вважається духовним символом просвітлення.


Боги сонця. Христос


Митра був для прадавніх іранців "непереможним богом сонця й світла", символом чистоти й цнотливості. Віруючі клялися у вірності Митрі і його принципам.



Пророк і засновник давньоіранської релігії зороастризму Заратуштра також втілює світлий принцип давньоіранського дуалізму, який насамперед був етичним принципом свідомої боротьби проти темряви.


Давньогрецький (доолімпійський) бог сонця Геліос з'являється на сонячній колісниці в жовтім світлі. Його одяг блискуче жовтий, коли він сходить із потоків повітря. Саме сяюче небо служить одягом проясненого й перетвореного бога. Удень він мчить по небу на четвірці вогнедишних крилатих коней, запряжених у золоту колісницю, а вночі схиляється до заходу й перепливає море в золотій чаші до місця свого сходу.


Сонячну символіку імператора можна зустріти в китайській імперії, де імператор відповідно до цього носить жовті одежі.


У Середньовіччя сонячна символіка королівської влади й могутності була прийнята французьким "королем – сонцем" Людовиком XIV.


Давньогрецький бог Аполон, починаючи з 6 в. до н.е. шанується, крім своїх інших заслуг і як бог сонця Геліос. У цій своїй якості він виступає не тільки як світлоносець, але й одночасно, як і багато інших богів світла гарантом морального порядку й шляхетного заходу взагалі. У такий спосіб він став одночасно богом мистецтв, особливо музики.


Серед біблійних персонажів з найбільше близьких до Геліосу і його сонячній колісниці героїв шанувався насамперед пророк Ілія. У слов'янському фольклорі поширена думка про те, що коли гримить грім, Ілля – Пророк роз'їжджає по небу у своїй колісниці.


У християнській символіці образ світлоносця пов'язаний із занепалим ангелом Люцифером (буквально "ранкова Зірка"). Люцифер – це одне з позначень сатани в християнській традиції, як гордовитого й тому неспроможного наслідувача світла, яке становить містичну "славу" божества.


З несучим світло початком зв'язаний у Біблії також архангел Михаїл, який веде боротьбу із силами темряви. У православній традиції архангел Михаїл як проводир небесного воїнства уважається заступником воїнів і князівської влади.


І, нарешті, у якості того, хто несе світло Бога, "світла світу", уже в громадах ранніх християн шанувався Ісус Христос. У цій своїй якості він зображувався із золотим світловим німбом або золотим сяйвом навколо голови.



Золото як архетип досконалості


Золотий колір використовується в християнському живописі як вираження божественного одкровення. Золоте сяйво втілює вічне божественне світло. В ілюстраціях біблійних сюжетів, у розписі стін і куполів візантійських церков жовто-золоте тло втілює обрій вічності, вічного світла, на тлі якого всі зображувані події набувають значення святості. Зображення Христа на жовто-золотім тлі – це як би самоінтерпретація символіки жовто-золотого кольору. Золото, яке саме по собі дорогоцінна матеріальна цінність, несе в собі вплив "м'якого гіпнотизму". Багатьма золотий колір сприймається як зоряне світло, що зійшло з небес. У християнському живописі жовтий колір в аспекті інтенциальності (наміру, спрямованості) спрямований на певну мету Благовіщення, в аспекті збагнення благодатної істини, зв'язаний насамперед с архангелом Гавриїлом при Благовіщенні, коли він повідомляє Марію про народження Христа. Св. Дух проявляється в сяйві золотого німба навколо голови архангела Гавриїла.


У своїй сталості й незмінності золото, яке не окисляється на повітрі й не з'єднується ні із чим у сплавах, стало символом вічності й безсмертя. У гробницях єгипетських фараонів, наприклад, у гробниці Рамзеса III, на стінах зображене крилате сонце золотого кольору на тлі темно-синьої ночі; це тло символізує тьму космосу, а вся картина представляє рух перейшовшого в інший світ фараона назустріч вічному світлу, де він сам відродиться в безсмерті. Саме крилате сонце ставилося у розумінні прадавніх єгиптян до атрибута бога Гора, що народився з Ізіди й мертвого Осіриса, щоб щораз знову й знову протистояти руйнівній владі Сету, мстячи за свого вбитого батька. Гор (буквально "висота", "небо") зображувався у вигляді людини з головою сокола як символ крилатого сонця.


І, нарешті, золото – це метафора часу здійснення й кінця. Із часів Вергілія існує політична утопія про "золоте століття". Атрибутами царів і королів служили золоті корони й кулі – держави, своєю округлістю й цілісністю, що символізують такий час здійснення.


Ще сильніше символіка досконалості золотого кольору проявляється в пророкуванні побудованого з "чистого золота" небесного Єрусалима: "...місто було чисте золото... вулиці міста – чисте золото..." (Одкровення Іоанна Богослова)





Космос, Небо, холод, істина


У часи християнського середньовіччя люди в синьому й блакитному уважалися "знаючими істину про небесне". Їхнім каменем уважався прозорий сапфір, крізь який проникають небесні сили. Те, що виходить від неба, діється небом, з'являється символічно в синьому кольорі.


Символіка сапфірно – синього кольору дуже прадавня. Трон Зевса зображувався як сапфірно – синій небозвід. Сапфір – це той дорогоцінний камінь, який повинен бути взятий для будівництва небесного Єрусалима.


У синьому плащі в християнській традиції прийняте зображення Діви Марії. Марія в цьому значенні – Цариця Небесна, що покриває цим плащем, що захищає, що й рятує віруючих.


Синій плащ як символ зв'язку з "царством небесним" характеризує також і самого Ісуса Христа. Він передає цей зв'язок далі своїм апостолам і послідовникам, які теж часто зображувалися в синіх одягах, що символізують початок трансцендентальності й віри.


Зоряну синю мантію носили імператори "священної римської імперії німецької нації", що символізувало християнське панування над миром "дане зверху", "благословенне Богом".


По майже одностайній думці давньогрецьких філософів, синій колір символізує філософію як метод пізнання світу. Платоники вважали, що саме синій, особливо його темні відтінки, – це колір мудрості Всесвіту, це остання риса перед Істиною.


У Прадавньому Єгипті вважалося, що в синьому кольорі живуть боги.


Гробниці фараонів розписувалися синім кольором, щоб мертві спочивали в божественній присутності, що зберігає вічне життя присутності неба. Космічним символом нічного зоряного неба вважався в Прадавньому Єгипті насамперед лапис- лазурит. Його синій колір зв'язували з вірою в божественні сили. У якості символу життя й воскресіння його використовували в амулетах, кільцях, для зображення священних жуків скарабеїв, клали разом з мертвими в могилу.


Синій колір як колір явища божества характерний і для інших релігій. Зороастризм бачив у темно-синьому кольорі одну з основних частин гармонійного складу світобудови через його конфлікт із іншим полюсом – червоним кольором. Саме в цьому протистоянні й укладена рушійна й невблаганна сила Часу. Один з основних богів в індійській міфології – Крішна (букв. "чорний", "темний", "темно – синій"), захисник, рятівник, бог любові й танцю, майже завжди з'являється в темно-синьому кольорі, порівнянному з кольором дощової хмари, що несе звільнення від смертоносної спеки.


Тибетський буддизм трактує явище Будди Вайрочани в синьому кольорі, символізуючи тим самим трансцендентальну мудрість, потенцію й порожнечу. Синій колір перебуває в центрі багатьох тибетських мандал. Гнівні тибетські богині зображувалися в темному кольорі індиго, символізуючи темні початки, страх, примус і зневіра.


Політична символіка синього кольору часто пов'язана з духовно-релігійним аспектом. У державному прапорі Ізраїлю дві блакитні смуги й блакитна шестикінечна зірка на білім символізують постійна присутність Тори у світі, відповідно до однієї із заповідей іудаїзму прив'язувати до одягу спеціальні кисті із включенням ниток синього кольору: "И сказав Господь Мойсеєві, говорячи: Оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі кисті на краях одягів своїх у пологи їх, і в кисті, які на краях, вставляли нитки із блакитної вовни. І будуть вони в кистях у вас для того щоб ви, дивлячись на них згадували всі заповіді Господні і виконували їх, і не ходили вслід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до облуди, щоб ви пам'ятали й виконували всі заповіді Мої, і були святі перед Богом вашим"


У багатьох багатобарвних прапорах присутній синій колір. Наприклад, у французькому триколорі синій символізує волю. Прапор об'єднаної Європи – ЄС – представляє коло золотих зірок (по числу держав – членів ЕС) на синьому тлі. Прапор ООН теж блакитного кольору.


Таким чином, синій колір – це символ єдності, подолання границь і кордонів, приналежність одному великому цілому.





Геральдичні кольори розділяються на метали, хутра й фініфті (емалі або тинктури).


У геральдиці використовується сім кольорів: два метали й п'ять емалей. Спочатку було тільки чотири кольори – червоний, синій, чорний і білий, але потім з'явилися додаткові кольори: зелений, жовтий і пурпурний. Жовтий і білий, спочатку незалежні від золота й срібла кольору, пізніше стали заміняти ці два метали, і як самостійні вже не використовувалися.


В просякнуту духом містицизму епоху середньовіччя, коли навіть в звичайних речах намагались вгледіти прихований сенс, якесь божественне одкровення, кольорам, як і іншим геральдичним елементам почали надавати конкретне символічне значення.


Обмеження набору кольорів в геральдиці продиктовано практичною доцільністю.


Із них:


Золото (Жовтий) – король металів, символізує знатність, могутність і багатство, а також християнські чесноти: віру, справедливість, милосердя і смирення.


Лазур (Синій) - великодушність, чесність, вірність і бездоганність, або просто небо.



Окрема думка.


Чому спочатку йде жовтий (золотий) , потім – синій (лазур)?

Існує правило, за яким є головний колір, і є допоміжні, другорядні. В залежності від кольорів символіки державного і інших гербів визначаються головні і другорядні кольори, які відповідно розташовуються на прапорі – починаючи з верхнього краю донизу. На такому принципі побудована геральдична система більшості держав Західної Європи. Згідно цієї системи наш прапор повинен був бути ЖОВТО (ЗОЛОТИСТО) -БЛАКИТНИМ (СИНІМ), по причині того, що головний елемент Малого Державного герба України (Тризуб) – жовтого (золотистого) кольору, щит (другорядний символ) – синього... Все ж таки зірка Сонце вище за небо, яке взагалі-то є атмосферою Землі, золотистий німб святих, ангелів, архангелів, Христа розташований вище за їх синій плащ, інакше виходить просто нісенітниця. Світильник не ставиться під ліжко чи у шафу, він ставиться на видне місце, зазвичай нагорі, щоб його бачили і він освітлював все навкруги. Горішнім розташуванням холодного – синього надається перевага перед світлим і теплим жовтим, що є неприпустимим з точки зору звичайної логіки (світильник під ліжком, наприклад). Долішнє розташування жовто-золотистого пригнічує його значення, надає негативного відтінку самій символіці кольору. І хоч було прийнято трактування про те, що синій – небо, а жовтий – пшеничні поля мене таке трактування м'яко кажучи не влаштовує... В попередній частині автор цих рядків повідомляв про цікавинку з нашим прапором – при інверсії (перехід в "негативне" зображення) кольори міняються місцями – синій стає жовтим, жовтий стає синім. Ми маємо прапор України "в негативі"?



Джерело
Leon

Немає коментарів

Додати коментар
Создать сайт
бесплатно на Nethouse